ПРИ́СОХ, а, ч., заст. Стовп у клуні чи іншій будівлі для підтримування покрівлі. Становив Мартин хату довго.., одного літа присохи постановив, крокви положив, стіни заплів, прикидав на зиму так-сяк соломою; другого літа.. жінка глиною з гноєм стіни мазала (Григ., Вибр., 1959, 355).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 30.