ПРИСТА́НУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Зупинитися на місці; припинити ходу. Бадіка Танасій, що йшов позаду, пристанув на хвилину (Черемш., Тв., 1960, 99); Вартовий ще раз свиснув і пристанув під липою.., почав прикурювати люльку (Ірчан, II, 1958, 87).
2. перен. На мить перестати битися (про серце); завмерти. Серце пристануло,
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 38.