ПРИСТАНЦІ́ЙНИЙ, а, е. Який міститься, розташовується біля, поблизу залізничної станції або прилягає до неї, підпорядкований їй. На голому місці пристанційного майдану вітер чистою мітлою вимів увесь сніг (Коп., Вибр., 1948, 187); Суд над Дьяконовим відбувався на станції Ново-Олексіївка, тут же йому довелося ждати й затвердження смертного вироку, сидячи під вартою в.. пристанційнім пакгаузі (Гончар, II, 1959, 287); Паровозні гудки. День і ніч викрикували вони над пристанційним селищем (Жур., Дата, 1961, 14); // Який росте на території станції. Десь на пристанційних деревах — незмінних осокорах та берестах — лементували перші весняні птахи (Ткач, Плем’я.., 1961, 142).
Пристанці́йна зо́на — територія навколо залізничної станції. Женучи просто по полотну залізниці, кіннотники за кілька хвилин влетіли в пристанційну зону (Смолич, V, 1959, 656).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 38.