ПРИСТРУ́ННИК, а, ч. Дерев’яна дощечка на музичних струнних інструментах, якою закріплюють нижні кінці струн; струнотримач. Обмацавши ручку, спідняк та верхняк кобзи та протерши пальцем голосник од пилу і перевіривши, чи не одстали приструнник та кобилка, повів [кобзар] по всіх дванадцяти струнах зразу (Бурл., О. Вересай, 1959, 64).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 47.