ПРИСТУ́ПНО. Присл. до присту́пний. Янас почав приступно розписувати йому словами корінь зла і несправедливості. Він розказував йому, що людство ділиться на класи, на тих, що працюють, і на дармоїдів (Ірчан, II, 1958, 286); Ленін багато разів говорив про те, що від усіх, хто прагне ідейно просвіщати народні маси, вимагається вміння говорити і писати справді популярно, приступно і зрозуміло мільйонам (Рад. літ-во, 12, 1967, 49); // у знач. присудк. сл. Кожен газда шукає сухіше місце під хату, заслонене від вітрів, ..та звідки приступно людині й маржині до головних доріг (Гжицький, Опришки, 1962, 15).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 50.