ПРИСУСІ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПРИСУСІ́ДИТИСЯ, джуся, дишся, док., розм. Сідати біли кого-небудь, поряд з кимсь. У поїзда, що йшов на Ростов, сіла молода гарненька черничка.. До неї зразу ж присусідився молодий офіцерик з перев’язаною рукою (Бурл., М. Гонта, 1959, 206); * Образно. Так мане [манить] та невідома далечінь за горою, що вся загорілася, аж палає рожевим полум’ям. Від неї й той край степу червоніє, що присусідився до неї (Мирний, IV, 1955, 321); Дві кіски, як і в більшості сільських дівчат, закладені підковою.. Різко окреслений, з родимкою, що присусідилася до верхньої губи, рот (Логв., Давні рани, 1961, 137); // Приєднуватися до кого-небудь, до гурту. Воно [дівча] все присусіджується до мами і вкупі з нею ходять то в музей, то по магазинах (Л. Укр., V, 1956, 259); Наш Олексій почав уже курити, тільки ж потай миру. Раз у неділю ввечері зусміливсь [насмілився] виставити кінець чубука з кишені та й присусідивсь до ровесників (П. Куліш, Вибр., 1969, 288); В тому кутку [камери], де вже присусідився мій напарник, сиділа купка, чоловік десять — п’ятнадцять вусатих дядьків у сірих полотняних сорочках (Збан., Єдина, 1959, 116); // Встановлювати з ким-небудь зв’язок; зближатися з кимсь. Почав Гава. міркувати, як би їм найлегше присусідитися до того всевладного в домі панича, і надумав оту штуку (Фр., III, 1950, 398); // Прилаштовуватися де-небудь, використовуючи щось чуже. Різні прийоми і особливості були у наших рибалок. Дехто, приміром, любив міняти місця і присусіджуватись до чужих принад, із чого, одначе, не виникало великих суперечок, а все більше сходило на жарти (Рильський, Веч. розмови, 1964, 44).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 53.