ПРИСУ́ШУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИСУШИ́ТИ, сушу́, су́шиш, док., перех., розм.
1. Те саме, що підсу́шувати. Присушувати гриби.
2. За марновірними уявленнями —чарами привертати когось до себе; примушувати когось страждати від кохання. Так і норовлять [хлопці] присушити когось. Аж тяжко дивитися, що з цією Зосею робиться… (Стельмах, І, 1962, 256).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 54.