ПРИТИРА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИТЕ́РТИСЯ, тру́ся, тре́шся, док.
1. техн. Щільно підганятися до чого-небудь спеціальною обробкою, шліфуванням або тертям одне об одне в процесі роботи. * Образно. Прогриміли громи, прошуміли вихри, революції, нове вклинилося в старе, притерлося до його (Еллан, II, 1958, 14).
2. перен. Пристосовуватися, звикати до кого-, чого-небудь. Треба було «вживатися» в життя підприємства, звикати, «притиратися» і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (Коз., Листи.., 1967, 139).
3. Щільно притулятися, присовуватися до кого-, чого-небудь. Притираючись боком до змокрілого коня, він відчиняє ворота і, розганяючи білих гусей, поволі йде до хати (Стельмах, Правда.., 1961, 342).
4. перев. док. Трохи зноситися, стертися від користування (перев. про одяг, взуття).
5. тільки недок. Пас. до притира́ти.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 61.