ПРИТЛУ́МЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притлуми́ти. Почнеться війна фанатична між недавніми спільниками… та є вона й тепер, хоч і притлумлена (Л. Укр., VIII, 1965, 247); // у знач. прикм. Плачуть гудки. І чуєш, як на цілому світі відповідають їм фабрики й заводи притлумленим тужливим криком: — Леніна нема… (Еллан, II, 1958, 24).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 65.