ПРИТО́МНІСТЬ, ності, ж.
1. Стан за знач. прито́мний 1. [Прісцілла (просто):] Батеньку, чого ти? Та ж я зовсім притомна. [Панса:] Лихо тяжке з притомністю такою… (Л. Укр., II, 1951, 458); Коли до Юрія повернулася притомність, він помітив в кутку оселі стареньку ікону і лампадку, що спускалася зі стелі на закурених ланцюжках (Кочура, Зол. грамота, 1960, 184); Коли вперше потрапив [Бронко] у руки поліції, мав заледве двадцять один. Не подивились, гади, що молоді кості, і били так, що втрачав притомність (Вільде, Сестри.., 1958, 567); Впавши з п’яти-шестиметрової височини, Сахно втратила притомність (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 58).
2. розм., рідко. Чітке розуміння чого-небудь. Може, з годом напишу Вам дещо про них [справи], але тепер вже ні, бо се тема досить довга і про неї треба говорити з більшою притомністю, ніж я тепер маю (Л. Укр., V, 1956, 326).
3. діал. Присутність.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 66.