ПРИТОПИ́ТИ, топлю́, то́пиш; мн. прито́плять; док., перех., розм. Те саме, що втопи́ти 1. Домця, ридаючи, причитувала: — Краще б ти мене, моя мати, не кохала, як рожу.. Ніж мала мене за багатого давати, краще б ти мене маленькою в криниці притопила… (Вас., II, 1959. 277).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 66.