ПРИТОРГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИТОРГУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. перех. Збираючись купити що-небудь, домовлятися про ціну. За три дні венеціанці вивантажили свої галери, відправили привезене до Тіфліса і почали приторговувати хліб козацький (Тулуб, Людолови, II, 1957, 179); Де хліба приторгує [Тихон], де підводи наньме [найме], та усе недорого і дешевш проти усіх (Кв.-Осн., II, 1956, 145); Здоровому чоловікові з широкою спиною, у якого Андрій землю приторгував, він сказав, що нехай завдаток зостається у нього (Григ., Вибр., 1959, 231).
2. тільки недок., неперех. Займатись торгівлею як додатковою, неосновною справою.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 67.