ПРИТУ́П, у, ч. Ритмічне пристукування, удари ногою (ногами) об підлогу, землю. На 8-й такт виконуються три м’які «притупи» (Збірник укр. нар. танців, 1957, 5); Чільне місце в українській хореографії, особливо за останні двадцять років, зайняли дрібушечки (..пристук, стукалочки, стрибок на каблук.., притупи) (Нар. тв. та етн., 3, 1968, 42).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 72.