ПРИТУ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без додатка.
1. Стукати, вдаряти ногою об підлогу, землю, виконуючи якусь дію. [Капуста:] Та що я католик, чи бусурман, Щоб на весіллі та не танцював! (Іде на середину й починає притупувати) (Коч., П’єси, 1951, 203); Катруся плавно йшла в танці, горда й висока, ледь притупуючи червоними чобітками (Кучер, Прощай.., 1957, 14); За ворітьми тим часом проходжувався коло саней крутоплечий вусатий підводчик, в кожусі до п’ят, наче штук десять облуплених баранів на ньому повисло. Ходив, похмуро притупував чобітьми (Гончар, II, 1959, 135); Соломка озувається.. Гордість розпирає її груденята, Соломка, притупуючи, проходжується туди-сюди по хаті, навіть руки в боки бере. Чим не дівка! (Гуц., З горіха.., 1967, 78); // Дуже сердитися на кого-небудь, виявляючи свій гнів стуканням ногами об підлогу. Коли Векла побігла до діда й дід нагримав на нього, притупуючи, ногами, Андрійко тільки язика виставив і задав драла по вулиці (Григ., Вибр., 1959, 58); Марійка верещить на весь двір, підстрибує, Онуфрій.. притупує ногою (Кол., Терен.., 1959, 77).
2. Супроводжувати яку-небудь дію (перев. звучання музики, спів) стуканням ногою (ногами) в такт цій дії. Цікаво дивитись на Остапа, коли він виконує котрусь з своїх жартівливих пісень. В цей час він притупує і рухами всього тіла супроводить музику (Бурл., О. Вересай, 1959, 194); Пишаючись із своєї ролі музиканта, цілком захоплений грою, він легко, у такт робив порухи плечима, вигинався всім тілом, притупував ногами (Коцюба, Нові береги, 1959, 120).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 73.