ПРИТУХА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до притуха́ти1. Над головами тихо шелестіло верховіття дерев та десь далеко, як притухаюча гроза, двигтіли громи війни (Ле, Клен. лист, 1960, 178).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 74.