ПРИТУШКО́ВАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до притушкува́ти. Притушкована спокуса ворушиться і в очах, які поблискують волого, з викликом (Стельмах, І, 1962, 327); // притушко́вано, безос. присудк. сл. Все в світі тече, все змінюється, тож і всі рани — фізичні і моральні — загоїлись, біль притушковано, гіркість забуто (Вітч., 3, 1971, 202).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 74.