ПРИТЬМИ́ТИСЯ, ми́ться; мн. притьмля́ться; док., діал. Притьмаритися. Жовтий вогонь свічок притьмився в густому повітрі (Коцюб., II, 1955, 354); Величезний оберемок галуззя кинув черговий опришок до ватри. На секунду притьмився вогонь, а потім спалахнув (Хотк., II, 1966, 153).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 77.