ПРИ́ХАТОК, тку, ч., заст. Невелика хатка або житлова прибудова біля хати. Інколи коло хати ставлять ще другу невеличку хатку — прихаток (Сл. Гр.); У прихатку, куди заводить Бронко Олексу, відгонить зів’ялою травою і кролячим послідом (Вільде, Сестри.., 1958, 89).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 79.