ПРИХВА́ЛЕНИЙ, а, е, розм., рідко. Дієпр. пас. мин. ч. до прихвали́ти. Прихвалений дід.. смиренно сказав: — Та хіба я супроти Баталова… ? (Логв., Давні рани, 1961, 163).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 79.