ПРИХИ́ЛЬНО. Присл. до прихи́льний 1, 2. Режисер, я бачу, починає ставитись до мене прихильно (Ю. Янов., II, 1958, 25); Тільки тепер зрозумів, як йому кортіло, щоб пані Бровко поставилась до його заручин прихильно (Вільде, Сестри.., 1958, 216); Князь Єремія пригубив чарку і став прихильніше поглядати на пишно убраних гостей (Н.-Лев., VII, 1966, 230); І тут і там — кущі калини, Прихильно маківка кива (Граб., І, 1959, 201).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 82.