ПРИХИ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Хитанням (головою) супроводжувати яку-небудь дію; хитати (головою) час від часу. Стоїть Латка, ручки на животі склав, уже мовчить, тільки слухає та все зітхає та головою прихитув (Вас., II, 1959, 231).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 83.