ПРИХЛИ́ПУВАТИ, ую, уєш, недок. Хлипати час від часу. Прихлипуючи, жалілася [мати] на своє тяжке одиноке життя та нещадний, без милості, характер Інокентія (Тют., Вир, 1964, 74).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 83.