ПРИХО́ВУВАННЯ, я, с. Дія за знач. прихо́вувати. — За приховування втікачів належить розстріл, — шипить староста (Ю. Янов., І, 1954, 185); Що впадало в око на цьому засіданні? По-перше. Ніякого прикрашування дійсності, ніякого замилювання очей, ніякого приховування своїх хиб, помилок… (Вишня, І, 1956, 367).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 84.