ПРИХІ́ДЬКО, рідко ПРИХО́ДЬКО, а, ч., розм. Те саме, що прихі́дець. Мабуть, прихідько теж почував себе певніше в своєму картузі, але в чужій квартирі годилося його знімати (Загреб., Диво, 1968, 189); Тихий гомін пройшов по кабінету, і всі присутні підвелися на ноги. Чудний приходько їх вразив (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 156); Його прадід не був приходько з Польщі, ні приблуда на Україні звідкільсь (Н.-Лев., І, 1956, 130).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 83.