ПРИЦИ́ТЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЦИ́ТЬКАТИ, аю, аєш, док., розм. Окриком примушувати кого-небудь замовкнути або забороняти йому робити щось. Шалва застукотів у віконницю. Шамотня в будинку стихла.. У дворі на цепу кинувся собака. Його зразу хтось прицитькав (Бурл., М. Гонта, 1959, 125).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 91.