ПРИЦІ́ЛЬНО. Присл. до приці́льний 2. Від того, наскільки швидко й прицільно проведуть вони [курсанти] стрільбу, залежатимуть наслідки змагань (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 82); Раз у раз методично й прицільно б’є по ворожих окопах наша корабельна артилерія з моря (Кучер, Чорноморці, 1956, 208); — Без наказу не відступати, — попередив Панюшкін, готуючись до автоматної стрільби.. — Бити — прицільно! (Гончар, Людина.., 1960, 129).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 92.