Що oзначає слово - "прицілюватися"



Тлумачний он-лайн словник української мови «ukr-lit.com.ua» об’єднує слова та словосполучення з різних словників.


ПРИЦІ́ЛЮВАТИСЯ, ююся, юєшся і рідко ПРИЦІЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРИЦІ́ЛИТИСЯ, люся, лишся, док.

1. Готуватися до стрільби або метання, наводячи на ціль, спрямовуючи на кого-, що-небудь зброю чи предмет метання. — А бий тебе сила божа! — думає Максим.. — Приціляйся разів сто на день… а хоч би тобі раз сказали вистрелити!.. (Мирний, II, 1954, 122); Максим спокійно наложив стрілу на свій роговий лук, підійшов два кроки ближче до медведя і, прицілившися одну хвилину, пустив йому стрілу просто в серце (Фр., VI, 1951, 16); Воловик вийшов з кущів, став на березі, прицілився з обріза (Епік, Тв., 1958, 599); Маковейчик теж вистрілив, ще раніше прицілившись (Гончар, І, 1954, 106); Вхопив палицю Іван, прицілився добре та як шпурне палицею в упиря — й забив його до смерті (Казки Буковини.., 1968, 157); // Спрямовувати що-небудь на якийсь об’єкт. Високий, спортивного вигляду молодий чоловік.. уже прицілювався своєю кінокамерою до київських пам’яток (Веч. Київ, 24.VІІ 1971, 3); // розм. Спрямовуючи свої рухи, готуватися зробити що-небудь. Дзвеніли, приціляючись куди б сісти, позолочені пергою бджоли (Ряб., Жайворонки, 1957, 157); Павлик підходить до шафки, виймає буханець хліба, бере ножа, прицілюється і від центра буханця в радіальному напрямі розрізає його натроє (Кол., Терен.., 1959, 306); Прицілився я так, щоб знову на ноги їй [Веклі] не наступити — і закрутились [почали танцювати] (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 95).

◊ Приці́люватися (приці́литися) о́ком: а) приблизно, візуально визначати місце для чогось або розмір чого-небудь. Розставляла [Устина] пляшки з вином.., ставила блюдечка з паюсною ікрою та дорогі рибні консерви, прицілювалась оком, де б це краще поставити власного виготовлення салат (Д. Бедзик, Серце.., 1961, 64); б) спрямовувати погляд на кого-, що-небудь; зосереджувати погляд на комусь, чомусь.— А тобі не спиться, Маріє? — спитав Жменяк, примруживши одне око, а другим прицілившись на молоду ще вдовицю (Томч., Жменяки, 1964, 28).

2. перен., розм. Обмірковувати, розраховувати що-небудь; прикидати. Столипінці-хазяйчики водяться по двору з прасолами попід руки, шушукаючись, змовляючись, прицілюючись на завтрашній день (Гончар, Таврія, 1952, 35); Ішов [Йонька] яром, тоді видерся в дубовий ліс, прицілювався до нього господарським оком (Тют., Вир, 1964, 436); // Аналізуючи, зважуючи все, вибирати зручний момент для чого-небудь. Бачура слухав, прицілюючись, як би йому натякнути на своє (Чаб., Тече вода.., 1961, 48).

3. до когочого, перен., розм. Звертати увагу на кого-, що-небудь, виявляти зацікавлення кимсь, чимсь; уважно придивлятися. В ці хвилини вона прицілювалася до дітей, насупивши густі брови (Горький, Життя К. Самгіна, перекл. Хуторяна, І, 1952, 28).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 92.