ПРИЧАКЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., рідко. Те саме, що причарува́ти. ПРИЧА́Л, у, ч.
1. Спеціально обладнана частина порту чи пристані, де пришвартовуються судна; місце стоянки кораблів. Ремонтують пароплав. Він стоїть порожній високо на воді біля причалу (Ю. Янов., II, 1958, 17); Я сидів, звісивши ноги до води, на окантовці портового причалу (Смолич, Розм. з чит., 1953, 9); В гавані були причали для суден — міських і приватних, судноремонтні майстерні, складські будівлі (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 255); // Місце, до якого причалюють і де стоять прив’язаними човни. Вона сиділа на сходах, що провадили до малого причалу, де прив’язувались човни (Л. Укр., III, 1952, 612); В чагарниках понад повноводою Моравою вже повзали розвідники.., вишукували найвигідніші причали для майбутньої висадки десантних груп (Гончар, III, 1959, 352); * Образно. Надходять жнива. І мені, капітану, З причалу-подвір’я вже час на поля (С. Ол., Вибр., 1959, 124).
Зніма́тися (зня́тися) з прича́лу (з прича́лів) — відчалювати, відпливати від пристані. Естакада була схожа на корабель, що знявся з причалу і рушив у далеке плавання (Гур., Наша молодість, 1949, 343); На прича́лі (на прича́лах) [бу́ти (стоя́ти і т. ін.)] — бути пришвартованим, стояти на прив’язі (про кораблі, човни і т. ін.). Білий човник, може, десь тут на причалі тихо спочиває (Л. Укр., І, 1951, 246); Попрощався Іван з усіма та й пішов до озера, де стояв на причалі летючий корабель (Шиян, Іван — мужицький син, 1959, 36); Біля городів на причалах гойдалися човни (Десняк, Десну.., 1949, 221).
2. перен. Пристановище для кого-, чого-небудь; притулок. Де б я не був у ріднім краю, Де буде знов мені причал, Завжди з любов’ю повторяю Два слова: — Батенько-Урал… (Мал., Серце.., 1959, 218).
3. рідко. Дія за знач. прича́лити, прича́лювати. По повеленію [за повелінням].. цариці в Нових Кодаках була збудована висока, як дзвіниця, башта для причалу суден (Стор., І, 1957, 242).
4. рідко. Канат або ланцюг, яким пришвартовують судна. Відв’язали гребці корабельні причали, На корабель увійшли і за весла громадою сіли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 53).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 93.