ПРИЧАЛА́ПАТИ, аю, аєш, розм. Док. до чала́пати 2, 3. — Він, як сова, — піддав другий [поранений], — при нашому світлі нічого не бачить: із своїм причалапав… (Гончар, III, 1959, 160); Мотрона, крадькома, озираючись навколо, причалапала до ліжка хворої (Рад. Укр., 31.V 1963, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 93.