ПРИЧАНДА́ЛИ, лів, мн. (одн. причанда́л, у, ч.), жарт. Які-небудь предмети, речі, призначені для чогось. Три молодиці вчепились до кочерги та до деркача, кричали, тяглись, сіпали ті причандали на всі боки (Н.-Лев., II, 1956, 358); Над дверима були розвішані сіті й інші рибальські причандали (Ю. Бедзик, Вогонь .., 1960, 166); Золоті та срібні дзигарі з усяким причандалом, персні й намиста блискучі.. Все те так і сяло та грало (Мирний, III, 1954, 257).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 94.