ПРИЧАЩА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ПРИЧАСТИ́ТИСЯ, ащу́ся, асти́шся, док.
1. Брати участь у християнському обряді причастя, приймати причастя. Вже скільки раз я сповідалась і причащалась, і пестилась, і молилась, нічого не помагає (Н.-Лев., III, 1956, 252); Від панотця віє устояними пахощами воску, ладану, церкви і вина, яким причащаються миряни (Стельмах, Хліб.., 1969, 90); * Образно. Невичерпною чарівністю сповнене джерело нашого пісенного багатства. Віками схилялись до нього вуста народу, причащались його цілющою снагою (Літ. Укр., І.VIIІ 1967, 4); Тут Довженко причастився Із джерел живих та чистих (Дор., Тобі, народе.., 1959, 15); * У порівн. Бійці пили холодну воду, жадібно й спрагло, ніби причащаючись на святе діло (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 5); // жарт. Те саме, що пригоща́тися 1. Рятував мене од них [мишей] рудий мордатий кіт з порваними вухами, причащаючись за це молоком з мого глечика (Перв., Материн. хліб, 1960, 6); Людина, яка систематично причащається оковитою, втрачає контроль над собою, здатна вчинити найстрашніше зло (Веч. Київ, 18.IV 1968, 2).
2. до чого, чому, перен. Ставати причетним до чого-небудь; прилучатися. Зараз маленький Юра мав причаститися до найкращих розкошів людського життя! (Смолич, Дитинство, 1937, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 95.