ПРИЧЕПУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до причепури́ти. Причепурені задля неділі молдувани придивлялись з-під долоні до Замфірової підводи, поцмокуючи з задоволення (Коцюб., І, 1955, 187); Вбігає Жура, зачесана й причепурена для театру (Коч., II, 1956, 97); [Степанида:] Тепер вже неначе і все готове в хаті? [Мелашка:] Причепурена хата та опоряджена, неначе хороми (Кроп., IV, 1960, 8); Між спокійними цегляними будинками лякливо туляться причепурені селянські хатки (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 113).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 96.