ПРИ́ЧІПКА, и, ж., розм.
1. Докір, зауваження, обвинувачення, зроблені без достатніх підстав. Як він наймав молоду наймичку, то Квасючка лютувала і силкувалася витришкати [вигнати] її геть усякими причіпками та знущанням (Гр., II, 1963, 262); Молодий артист утомився, зауваження режисера здаються йому причіпками (Мартич, Друзі.., 1961, 207).
2. Те саме, що при́від 1. Машинально поклала Тамара книжку на етажерку. І не думала повертати цей томик. Це було лише причіпкою до розмови (Хижняк, Тамара, 1959, 56); Так і шукає [Катя] причіпки, щоб з когось посміятися (Багмут, Опов., 1959, 103).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 99.