ПРИЧІ́ПЛЮВАЧ, а, ч., спец. Робітник, який обслуговує агрегати на тракторній тязі. На другому відділку обранився біля трактора хлопець-причіплювач (Гончар, Тронка, 1963, 172); Ланка складається з двох трактористів і двох причіплювачів (Хлібороб Укр., 1, 1968, 20).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 100.