ПРИЧІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИЧЕСА́ТИ, ешу́, е́шеш, док., перех.
1. Розчісувати, пригладжувати гребінцем волосся. Олеся наділа білу сукню, а мати причісувала та прибирала її голову (Н.-Лев., III, 1956, 42); Молодий сільський учитель Антін Вова.. глянув у маленьке дзеркальце, причесав свої патли-кучері (Вас., І, 1959, 84); До сходу сонця, ой, ще ж порану Синів помила [мати] і причесала (Гірник, Стартують.., 1963, 56); * Образно. Тут було пшеничне поле, і вітерці причісували тривожне колосся (Донч., IV, 1957, 156); // Вирівнювати, пригладжувати граблями (сіно, солому і т. ін.). Швидко прикручував [Матвій] перевеслами до лат парки, причісував рівно і гладенько, мов добрий перукар робить зачіску (Цюпа, Назустріч.., 1958, 387); Граблями причесали його [віз з сіном] з усіх боків (Томч., Жменяки, 1964, 144).
2. перен. Згладжувати нерівності, суперечності (характеру, відносин і т. ін.). Розім’яв [генеральський наказ] грубу звірячу натуру [піщан]; оббілував її, як овечку; причесав, пригладив (Мирний, II, 1954, 98).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 100.