ПРИШЕ́ЛЕЦЬ, льця, ч. Захожа, чужа людина; той, хто прибув з іншого місця. Як то мені, мати, не хотілося У чужій стороні пробувати: Будуть мене люди знати. Будуть мене пришельцем називати! (Думи.., 1941, 134); Мічурін грізно дивився на пришельця, ледве приховуючи радість (Довж., І, 1958, 458).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 102.