ПРИШКУТИЛЬГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм. Прийти шкутильгаючи; прийти через силу. Пришкутильгавши до воріт, заздріла [Параска] у вікні світло (Коб., І, 1956, 489); Мусив Ілько присісти з болю на місці. Так потім і пришкутильгав до товариства без нічого… (Козл., Ю. Крук, 1950, 81).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 104.