ПРИШПО́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИШПО́РИТИ, рю, риш, док., перех. Шпорами спонукати коня до швидкого бігу. Яків, пришпорюючи коня, наздоганяв невідомого вершника, озброєного шаблею (Шиян, Гроза.., 1956, 429); Котовський пришпорив коня, злетів на горб (Смолич, V, 1959, 700).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 104.