ПРИ́ЯРОК, рка, ч. Невеликий яр або його відріг; вибалок. Стоять у приярках артилеристи та мінометники (Гончар, III, 1959, 413).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 107.