ПРИ́ЯТЕЛЬКА, и, ж. Жін. до при́ятель. Пилипиха була ще давня товаришка і приятелька нашій матері, і жили вони з [між] собою добре, любилися (Вовчок, І, 1955, 183); Ми розмовляли з Антоніною Семенівною Макаровою — приятелькою Лесі Українки (Смолич, VI, 1959, 127).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 107.