ПРИЯТЕЛЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. приятелюва́ти. З початку подружнього життя з Гордієм вона могла б сказати йому все про Демида, але не сказала, бо боялась пошкодити їх приятелюванню (Гр., II, 1963, 88); Прекрасні й неповторні часи перших вражень студентського життя, зав’язування знайомств, приятелювання, дружби! (Ле, Право.., 1957, 90).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 107.