ПРОБАВЛЯ́ТИСЯ, я́юся, я́єшся, недок., ПРОБА́ВИТИСЯ, влювя, вишся; мн. проба́вляться; док., чим, розм., рідко,
1. Марно витрачати час, розважаючись чим-небудь. Та [на іменинах] ми.. пробавлялись пікантними анекдотами (Збірник про Кроп., 1955, 65).
2. Займатися чим-небудь незначним, дріб’язковим. [Петро:] Я не той, батьку, щоб позвали пробавлятися, — господь з ними (Мирний, V, 1955, 177); Про «склоку» у с.-д. люблять кричати буржуа, ліберали, есери, які до «болючих питань» ставляться несерйозно, плентаються за іншими, дипломатничають, пробавляються еклектизмом (Ленін, 48, 1974, 79).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 112.