ПРОБАЙДИКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., розм.
1. неперех. Байдикувати якийсь час. Учителька вже знає — не виконав домашніх завдань, пробайдикував на лижах Макарець (Збан., Старший брат, 1952, 63).
2. перех., перен. Байдикуючи, нерозумно втратити що-небудь. Надолужити те, що пробайдикував улітку — нема чого й думати, бо до переекзаменовки осталося всього два дні (Вас., І, 1959, 183).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 112.