ПРОБО́ЄЦЬ, о́йця, ч., діал. Пробій (у 3 знач.). Замість хвіртки — товста дротина. З одного боку вона закріплена наглухо у пробойці, з другого, як крюк, защіпається у другий, вільний пробоєць (Сенч., Опов., 1959, 166).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 123.