ПРОБУ́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пробури́ти. Серію потужних зарядів уже закладено в моноліт, у щойно пробурені шпури (Гончар, Циклон, 1970, 5); // пробу́рено, безос. присудк. сл. Протягом 1886 — 1938 рр. у Прикарпатті було пробурено понад 5 тис. свердловин (Нафта.., 1957, 14).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 126.