ПРОБУ́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОБУРИ́ТИ, рю́, ри́ш, док.
1. перех. Утворювати буром що-небудь (звичайно свердловину). На величезних масивах, де виявлені поклади руди, пробурюють свердловини (Наука.., 10, 1962, 20); Розвідувачі нафти пробурили в пісках свердловину, з якої забив фонтан гарячої цілющої мінеральної води (Веч. Київ, 4.VI 1957, 1).
2. тільки док., неперех. Бурити якийсь час.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 127.