ПРОБІ́ГТИСЯ, біжу́ся, біжи́шся, док., розм.
1. Розім’ятися бігом. Максим якийсь час ходив по піску туди й сюди.. Пробігся. Раптом став на руки, вигнувся (Ткач, Арена, 1960, 71); Сідай верхи на одного коня і трохи проїдь у степ по сніжку, хай пробіжаться, а то застоялись!.. (С. Ол., З книги життя, 1968, 12); // Бігти якийсь час. — А бач, таки й догнала нас, хоч трохи й пробіглась, — сказав Михалчевський (Н. — Лев., II, 1956, 141).
2. Швидкими рухами пальців злегка торкнутися чого-небудь. Горбов тонкими пальцями якось легко, немов піаніст по клавішах, пробігся по всіх видутих на сухій Пакришневій спині хребцях (Збан., Сесполь, 1961, 51); Надія вправними пальцями кілька разів пробіглася по нових, що не були в користуванні, грошових знаках (Чорн., Красиві люди, 1961, 43).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 119.