ПРОБІДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док. Бідувати якийсь час. Ціле життя пробідував [Юра] у бутинах, на інших свої сили витратив (Круш., Буденний хліб.., 1960, 189); Лукія Чупер весь вік прожила ані дівкою, ані вдовою… Не прожила, а пробідувала (Чорн., Пісні.., 1958,3).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 120.