ПРОБІ́Л, у, ч.
1. Незаповпене місце між словами, рядками і т. ін. у друкованому тексті. При високому друці ті ділянки друкарської форми, які сприймають фарбу, знаходяться вище від тих, які залишаються «нейтральними» і створюють на папері пробіли (Наука.., 5, 1965, 59); // Незаповнене місце між візерунками на тканині. Чорні вишивки, геометричні або скомпоновані з гірлянд та букетів, виконано.. з великими пробілами (Нар. мист.., 1966, 12); На подолах її [скатертини] в’ється ламана широка лінія, у трикутних пробілах якої вишито півквадрати (Нар. тв. та етн.. 3, 1968, 68).
2. рідко. Те саме, що прога́лина. Жив-проживав всіми знаний славний професор Ріс, З ним — і родина його. Та історія має пробіли. — Знов не скажу я нічого про склад і про кількість родини (Еллан, І, 1958, 216).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 120.