ПРОВА́РЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до провари́ти. Вийняту з формочок випечену бабку при подачі на стіл поливають фруктовим соком, провареним з рештою цукру (Укр. страви, 1957, 242); // у знач. прикм. Густо завис дух йодоформу й карболки. Худюща плоскогруда сестра.. перемотує старі проварені бинти (Стельмах, II, 1962, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 7. — С. 130.